Мило

Мило — це речовина, яка складається з жирних кислот і отримується шляхом обробки жирів лугами. У виробництві та в побуті милом називають суміш жирних кислот разом з іншими мийними речовинами, які можуть додаватися до складу мила. У складі мила завжди присутні вільні луги у різних кількостях.

Дія мила

Мило має здатність емульгувати жири, що становить основу його мийної дії. Крім того, мило утворює піну, яка допомагає зняти бруд та пил з поверхні шкіри, мікроорганізми, сало та піт. Також мило стимулює вивідні протоки залоз, що допомагає в подальшому зменшити запалення та покращити стан шкіри.

В косметології дія мила використовується для видалення різнобарвного лишаю, пігментацій та ластовиння. Для цього достатньо втерти мило або мильну піну у потрібну ділянку шкіри, зачекати 30–60 хвилин, або, в деяких випадках, навіть залишити на ніч, а потім змити теплою водою.

Крім того, для розм'якшення мозолів можна застосувати місцеві гарячі ванни для ніг, додавши 1 столову ложку мильного спирту на 200 мл води.Слід пам'ятати, що при дуже сухій шкірі застосування мила небажане, оскільки воно знежирює та сушить шкіру. Тобто, якщо при грубій шкірі користуватися милом можна досить часто, то при тонкій сухій шкірі необхідно використовувати його дуже обережно. Те саме стосується і дітей грудного віку, враховуючи тонкість та ніжність їхньої шкіри.

Різні види мил чинять різний вплив на шкіру. М'які мила, такі як дитячі та ланолінові, а також нейтральні мила, є менш подразнюючими для шкіри, ніж лужні мила. Лужне мило (наприклад, гсподарче), яке містить вільний луг, має сильну дезінфікуючу та знежирюючу дію і краще очищає шкіру, але більше її подразнює.

Якщо у людини є захворювання шкіри, що супроводжуються подразненням чи запаленням, то використання мила може бути неможливим. У таких випадках можна скористатися спеціальними лосьйонами чи оліями для протирання шкіри.

Виготовлення мила

Зазвичай основою мила є солі насичених та ненасичених жирних кислот з рослинних або тваринних жирів, зазвичай натрієві, а іноді калієві та амонієві (якщо вони містять калій — мило називають калійним, а якщо натрій — називають натронним милом). Під час виробництва, після того, як жир омилили лугами, з маси відокремлюється гліцерин, а залишок утворює, власне, мило.

Для отримання твердого мила розчин натрієвого лугу (гідроксиду натрію, NaOH) додають до розплавленого жиру. Якщо замість NaOH використати гідроксид калію (KOH) для обробки жиру, то утворюються м'які та рідкі мила.

Види мила

Нейтральні мила — це мила з нейтральною реакцією, які містять невелику кількість вільного лугу, але цей луг майже не має впливу на шкіру. До нейтральних мил відносяться всі туалетні мила.

Пережирені мила — це мила, які були виготовленні з максимальним позбавленням від луги, оскільки навіть туалетні мила можуть подразнювати чутливу шкіру за наявності залишків лугу в їх складі. До пережирених мил відносяться дитячі та ланолінові мила, які широко використовуються в косметології.

Лужні мила — це мила з вираженою лужною реакцією, вплив яких на шкіру включає в себе дію не лише мила, а й лугу.

Зелене мило є темно-бурою або зеленою масою, розчинною в воді та спирті, використовується для очищення шкіри і також для приготування мильного спирту.

Мило К — водна 2–5% емульсія, використовується для лікування педикульозу (вошивості) та корости.

Для отримання мильного спирту рослинна олія піддається омиленню спиртовим розчином калійного лугу. При змішуванні з водою мильний спирт легко утворює піну.